Золотой запас,
накопленный несколькими поколениями советских людей, буквально испарился в
течении сентября, октября, ноября 1991 года. Практически вся информация о том
странном периоде строго засекречена. Народу рассказывают какие-то сказочки,
призывая потерпеть еще немного. Не время ли Украине возбудить реальное
уголовное дело исследовать судьбу золотого запаса СССР и тихонько получить свою
часть. Кто или что мешает?Возможно,
следует выписать ордер на арест Генсека и последнего Президента СССР М.
Горбачева?
Знання історії може принести неабиякий
зиск! Українські журналісти, які випадково "копнули" часи Української
Народної республіки, отримали цілий том неймовірних загадок і сенсацій.
Особливу цікавість викликає короткий період правління Гетьмана
Української Держави Павла Скоропадського.
Правив він з 29 квітня до 14 грудня 1918 року. Мав звання
генерал-майора царської армії. Уряд очолював Ф.Лизогуб. Налагодив тісні
стосунки з керівництвом монархічної Німеччини.
Знову перевіряємо легенду. І одразу опиняємося на незвіданих широтах нашої улюбленої сірої
зони історії. Ні спростувань, ні підтверджень. Розкішний фактаж, загадкові
інформатори, торги, переговори… Жодного прізвища, географічної назви, документа. Але,
ми розуміємо, що слід дуже реальний. Кілька пошукових команд, мало не одночасно
вийшли на ЩОСЬ. Інтригу загострило те, що інформація потрапила в пресу. Нам
дають інформаційну компенсацію – команда часопису «Музеї України» різко змінює
регіон і ціль пошуку. І нас це повністю влаштовує. Однак, ми знаємо, від чого
свідомо відійшли…
Ця
книга коштує десь 500 доларів. Подібне видання повинне бути в кожній
українській оселі. Однак, реалії нашого життя перетворюють подібну
літературу на щось елітарно-недосяжне. Тому, виникають легенди,
ширяться чутки, пишуться не дуже зрозумілі рецензії.
Ставка
Гітлера «Вервольф» зберігає багато секретів. Історія про шість
танків-сейфів СС з якимись цінностями, захованих під Вінницею, стала
хітом сезону. А інформація про архіви легендарного інституту Аненербе,
спричинила кілька міжконтинентальних досліджень.
Почалося
все кілька років тому, коли редакція журналу «Музеї України» почала
отримувати ексклюзивну інформацію від невідомих осіб. Ми підозрюємо, що
то колишні офіцери якоїсь радянської спецслужби. Скоріш за все, ми
потрапили у їх поле зору після кількох резонансних міжнародних
розслідувань, біля епіцентрів яких випадково опинилися. Як не дивно,
більшість наданих нам історичних фактів згодом підтвердилися…
